Розвиток ВДЕ: необхідно позбавитися міфів і стереотипів

energia moryaДосвід країн Європейської Співдружності у переведенні енергетики із затратної вуглецевої на рейки відновлюваних джерел та енергоощадливості свідчить, що „зелена енергія” – це не іграшка, а потужна течія у енергозабезпеченні промислово-розвинутих країн, яка вже досягає самоокупності, і є конкурентом вугільним, нафтогазовим і атомним електростанціям.

Наприклад, Федеративна Республіка Німеччина, що віднедавна взяла чіткий курс на форсований розвиток відновлюваних джерел енергії, у 2014 році досягла частки «зеленої енергетики» в електроенергетичному балансі в більш як 25% від загального споживання. А в Баварії ця частка досягла 39%. Основними її компонентами є гідроенергія (14%), сонячна енергія (10%), енергія біомаси (9%), вітряна енергетика (1,5%). Таким чином, можна говорити про сформовану в Баварії диверсифіковану систему ВДЕ, здатну покривати „провали” одного виду виробітку піками іншого – а це надважлива властивість для можливості реальної конкуренції з традиційними видами генерації.

Не відстають і інші країни співдружності. За результатами 2013 року, в 28 країнах ЄС з відновлюваних джерел енергії уже вироблялося 25,4% електроенергії. Щодо цього показника кожна з країн має свої цілі, які повинна досягти у 2020 році. Так, Австрія планувала довести показник до 39%, Швеція – до 49%, Латвія – до 42%, Фінляндія – до 38%, Велика Британія – підвищити рівень з 1,3% у 2005 році до 15% у 2020-му. Мета Польщі – 15%, Словаччини – 14%, Угорщини – 13%, Румунії – 24%. Станом на сьогодні запланований показник вже перевиконала Швеція, досягла мети 2020 року Румунія, майже досягла - Австрія. У рамках паризької кліматичної угоди країни Європи і світу у 2016 році розробляють та беруть на себе нові посилені зобов’язання із заміщення вуглецевої енергетики відновлювальною, щоб не допустити зростання температури Землі більш як на 2 градуси за Цельсієм, а за інтенсивного сценарію заходів – не більш як 1,5 градуси.

Як вдавалося? Кожна нація йшла своїм шляхом, але показовим прикладом можна вважати енергостратегію саме Федеративної Республіки Німеччини – флагмана ЄС у питаннях ВДЕ. Проголошена федеральним урядом та зафіксована в коаліційних угодах 2009 та 2013 років стратегія «енергетичного повороту» передбачає поступовий (хоча від цього не менш рішучий і драматичний) перехід до забезпечення виробництва енергії переважно за рахунок відновлюваних джерел. Основою «повороту» є схвалена федеральним кабінетом 28 вересня 2010 р. «Енергетична концепція-2050». У її основу покладений сценарій «подвійного рішення». Так, з одного боку передбачається досягнення частки відновлюваної енергетики в енергобалансі у 30% до 2020 року й у 80% – до 2050 року. При цьому понад 60% енергії має продукуватися за рахунок використання відновлюваних джерел енергії.

З іншого боку слід, по-перше, скоротити використання викопного палива для отримання енергії (зокрема, видобуток вугілля та імпорт нафти й природного газу мають скоротитися на 60-75% до 2050 року), й по-друге, забезпечити широке зростання енергоефективності через модернізацію секторів генерації, транспортування та розподілу енергії, а також розширення енергозбереження в сфері споживання. Відтак, в основу концепції покладене рішення, котре умовно можна окреслити фразою, що «найкращим кіловатом є той, який не виробили». Також «Енергетична концепція-2050» передбачає децентралізацію і залучення споживачів до виробництва енергії через локальні вітрові чи сонячні установки в домогосподарствах. Достатньо згадати урядові програми 1000 дахів (і аналогічні в США, Канаді тощо).

Подібні кроки означають, по-перше, перехід від ери викопних енергоносіїв до «зеленої» моделі енергетики, по-друге, відхід від моделі енергетичного сектора, орієнтованої на споживання (англ. consumer model), та перехід до моделі, у рамках якої споживач може бути частиною генерації (англ. co-producer model), по-третє, позитивні зміни як в екологічному й кліматичному, так і економічному й технологічному вимірах.

Показники українського сектора ВДЕ в порівнянні з Європою та світом невтішні.

Напрямок цього шляху Україна визначила для себе ще кілька років тому, коли затвердила Національний план дій щодо розвитку відновлювальної енергетики до 2020 року. Згідно з цим документом, частка «зеленої» енергії, згенерованої на вітрових, сонячних, малих і великих гідроелектростанціях, біоенергетикою, у загальному виробництві в 2020 році повинна досягати 11%. Тим часом, нинішній показник частки відновлюваних джерел ВДЕ свідчить про високу ймовірність зриву виконання Нацплану - за підсумком 2015 року частка ВДЕ склала лише 4,5% і з них лише 1,2% - нові потужності, а решта – давно діючі великі ГЕС та ГАЕС.

У 2015 році світ побачив найбільше інвестицій в поновлювані джерела - 280 млрд. дол. Також вперше в минулому році країни, що розвиваються, отримали більше інвестицій, ніж розвинені країни. А що ж в Україні? На жаль, через ряд економічних, політичних причин, а також неймовірно складні вітчизняні бюрократичні процедури інвестори ще в минулому році зупинили інвестиції в «зелену» енергетику України. В ході дискусії з питань енергетичної політики, яка відбулася 21 квітня в рамках програми Європейського Союзу - INOGATE, експерти представили основні рекомендації щодо того, які законодавчі зміни та інші заходи необхідно вжити владі для відновлення і росту інвестицій в генерацію екологічно чистої енергії.

Україна зіткнулася з різким скороченням інвестицій в ВДЕ ще в 2014 році, коли в країні почалася економічна і політична криза, спровокована Росією. З минулого року вкладення коштів у даний сектор в Україні зупинилося повністю. Торік було побудовано близько 27 МВт потужності - це ніщо для України, і навіть ці нові потужності вводилися на підставі раніше початих проектів.

Україна дуже спізнюється з реалізацією пунктів Нацплану. Це означає, що потрібно провести глибоку і системну ідентифікацію ВДЕ-сектору, процесів, які на цей час відбуваються, і тенденцій, які б ми могли з користю використати та розвивати.

Що ж потрібно Україні для сталого енергетичного розвитку – щоб споживачі не відчували нестачу електроенергії, і щоб природа та люди не наражалися на постійну екологічну небезпеку, радіаційні або інші техногенні загрози? Напрошуються першочергові умови: 1) стимулювання і спрямована політика сприяння з боку уряду до розвитку ВДЕ 2) стабільність, несуперечливість державної політики і послідовність її принципів; 3) нові норми зі спрощення дозвільних процедур, у тому числі процедури приєднання до мереж; 4) урядові та неурядові заходи з підтримки та збільшення інвестиційної привабливості сектору.

Все решта буде зроблене самим сектором – це все-таки прибуткова справа, поглянемо тільки на стрімкий розвиток малих СЕС та ВЕС домогосподарств, які на цей час є одним із конкурентних напрямків прибуткового вкладення (збереження) невеликих та від того не менш важливих заощаджень української сім’ї.

Але насамперед необхідно позбавитися міфу і стереотипу про дорогу ВДЕ і „народну” вугільну та атомну вічну енергію. Має бути здійснений деталізований прорахунок сценаріїв розвитку як власне сектору ВДЕ, так і супутніх напрямків інвестування – в науку та інженерні розробки (маємо достатню базу для цього з часів ВПК), супутню ВДЕ інфраструктуру, наприклад у розроблення та промислове виробництво, в промисловий цикл обладнання для „розумних мереж” та місцевої/розподіленої генерації (розрахувати, скільки зекономиться на передачі – не треба мереж, нема втрат) врахувати симетричну вигоду від тотальної економії коштів при скороченні видобутку вугілля (дотації, забруднення, отримання травм, забруднення атмосфери), урану (радіація, саркофаг, виведення з експлуатації блоків АЕС, залежність ЯПЦ від Росії).

Для обґрунтованого порівняння вартості кВт/год. необхідним є врахування у собівартості електроенергії екстернальних (зовнішніх) витрат, які в переважній більшості пов’язані із забрудненням навколишнього середовища; врахування ліквідаційних витрат АЕС, які в окремих випадках співставні чи навіть перевищують інвестиційні витрати на побудову атомних блоків; обґрунтування важливості дисконтування грошових потоків, оскільки тривалість періоду введення в експлуатацію електричних станцій на основі різних технологічних процесів може становити від декількох місяців (вітрова та сонячна енергетика) до восьми – десяти років і навіть більше (теплова, атомна та гідроенергетика), тривалість періоду експлуатації та ліквідації, також може суттєво відрізнятися.

Розвиток ВДЕ в парі із свідомим енергозбереженням та енергоефективністю, не як вимушені дії, а як життєвий принцип – ось майбутнє світу і України.

Регіони

Vinnytsya Lutsk Dniepropetrivsk Donetsk Zhytomyr Uzhgorod Zaporizhzhya Ivanofrankivsk Kyivska Kyrovograd Crimea Lugansk Lviv Mykolaiv Odessa Poltava Rivne Sumy Ternopil Kharkiv Kherson Khmelnytsky Cherkasy Chernigiv Chernivtsi
Київ

Публікації

October 2020
Mo Tu We Th Fr Sa Su
28 29 30 1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31 1

 

Випадкова стаття

  • 1
  • 2
  • 3

Всеукраїнський конкурс інноваційних прое…

13-06-2014 Anna - avatar Anna

Всеукраїнський конкурс інноваційних проектів «Sikorsky Challenge 2014»

15 квітня 2014 року розпочато третій Всеукраїнський конкурс інноваційних проектів «Sikorsky Challenge 2014», що проводитиметься на базі лідируючого науково-дослідницького університету України - Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут».

Міжнародна співпраця в галузі освіти роз…

13-11-2012 user_kiev_3 - avatar user_kiev_3

Німеччина 13 листопада 2012 року відбулася зустріч Першого заступника Міністра освіти і науки, молоді та спорту України Євгена Суліми з постійним заступником Надзвичайного і Повноважного Посла Федеративної Республіки Німеччина в Україні...

IPOboard, РАВИ и Центр инновационного ме…

28-12-2012 Светлана - avatar Светлана

Российская ассоциация венчурного инвестирования (РАВИ), ЗАО «Центр инновационного менеджмента» и IPOboard подписали трехстороннее соглашение о сотрудничестве, целью которого станет поддержка инновационных компаний с использованием инструментов системы IPOboard для их последующей...