Ірина Макієва: «Тольятті дуже пощастило, що проект технопарку таки відбувся»

- Тольятті і зараз мономісто?
- Поки так. Як ви пам'ятаєте,     2009 рік - це був складний час, коли в досить великих містах (це і Тольятті, і Набережні Челни, і Пікалево) проблеми містоутворюючих підприємств торкнулися практично кожного другого мешканця. Тольятті чи не найяскравіший приклад. Відповідно уряд був змушений приймати рішення по швидкій підтримці вашого міста. Вона полягала як у підтримці містоутворюючого підприємства, так і низки інших проектів, які з ним не пов'язані. Вважаю, що за АВТОВАЗ все вийшло. Втім, ви ж самі, напевно, пам'ятаєте, скільки часу керівники уряду проводили на території заводу.

Основне завдання нашої програми з розвитку мономіст полягало в тому, щоб створити нові підприємства, які не пов'язані з містоутворюючим. Була створена група з 20 осіб, яку я очолюю, до неї увійшли заступники ключових федеральних міністерств, віце-президенти найбільших банків, представники міграційної служби, профспілок, підприємницького співтовариства, тобто абсолютно різні люди, щоб колегіально, швидко та ефективно приймати рішення. Вперше це було зроблено не на майданчику федерального органу влади, а був обраний Зовнішекономбанк.

У чому був сенс? Потрібно було знайти нові проекти, швидко їх «запустити», допомогти «здешеви- ти» такі проекти, створити нові робочі місця. З боку федерального бюджету були виділені гроші на створення інфраструктури з метою реалізації цих проектів, додатково «знайдені» гроші на ремонт будинків та розвиток малого і середнього бізнесу. З іншого боку, банк як кредитний інститут готовий був «підставляти плече» проектам, вартістю понад два мільярди рублів. Робочою групою тоді було прийнято рішення про створення парку високих технологій «Жигулівська долина». І ось його перший корпус буде здано влітку 2012 року, а перші резиденти зайдуть до осені.

- А чому ви вирішили рухатися саме в цьому напрямку?

- Спочатку ми намагалися знайти проекти, які можна запустити швидко, щоб у разі виникнення проблем на АВТОВАЗі люди могли бути прийняті на новостворені робочі місця. Однак в Тольятті, у порівнянні з деякими іншими містами, ситуація була оперативно і досить успішно вирішена, тому терміновість рішень відпала. Таким чином, наша задача полягала в тому, щоб знайти проект не тільки ємний, але і перспективний. Само собою, простіше побудувати модульну конструкцію, протягом двох-трьох місяців завести туди нові робочі місця - і ось все запустилося. «Жигулівська долина» - це довгостроковий наукомісткий проект, який вимагає багато сил, роботи, залучення фахівців дуже високого рівня, але й віддача від нього помітно більше. Я маю на увазі створення високоякісних робочих місць, які в подальшому можуть надати Тольятті новий вигляд. Це робочі місця для молодих, перспективних, дуже розумних, амбітних, талановитих молодих людей. Технопарк дозволяє вирішити це питання, ми покладаємо на нього дуже великі надії.

ОЕЗ і технопарк - це різні проекти?

- Саме так. ОЕЗ - це територія з особливим статусом: як юридичним, так і економічним. При цьому перевага віддається резидентам, які виробляють продукцію в пріоритетних галузях. Технопарки ж - це територія інтеграції науки, освіти і виробництва, це місце, де створюэться інноваційний продукт.

- А коли технопарк таки запуститься?

- Вже досить скоро. Зараз йде стадія підбору резидентів, визначається, кого з них можна було б запросити. Підписуються протоколи про наміри та угоди. Перші резиденти повинні зайти в технопарк вже восени.

- У технопарку будуть представлені тільки місцеві резиденти або

відкриють свої представництва, грубо кажучи, Касперський і Mail.ru?

- Так, це важливе питання. Само собою, не можна замикатися всередині кордонів міста.

«Жигулівська долина» - це якраз така площадка, яка передбачає, що прийдуть яскраві й відомі компанії. Мені складно прогнозувати, скільки буде місцевих, а скільки залучених, це завдання людей, які займаються залученням резидентів. У будь-якому випадку потрібно намагатися залучити найкращих, щоб компанії Тольятті, які захотіли б стати резидентами технопарку, не тільки реалізовували свої ідеї, але і, використовуючи горизонтально-верти-кальні зв'язки, спілкувалися б з тими людьми і компаніями, які вже досягли успіху.

- Ви багато говорите про технопарк. Ви дійсно надаєте йому велике значення?

- Так, я вважаю, що це проект майбутнього.

- Ну, вже вибачте за спрощення, тобто це буде якийсь аналог Кремнієвої долини?

- Ні, не аналог Кремнієвої, титанової долин і не Сколково. Чим цінний кожен технопарк? Там не стандартний набір рішень, а щось індивідуальне, притаманне саме цій території. Мені б хотілося, щоб технопарк «Жигулівська долина» мав саме свою власну індивідуальність. Ось багато говорять про Сколково, було б чудово, якби так само говорили про «Жигулівську долину». Щоб представники інших технопарків приїжджали й дивилися: а що ж там такого є в Тольятті, чого немає у них.