Питання створення інноваційної економіки включає в себе два головні аспекти. Перший – це формування, створення інновацій, другий – це практичне використання інновацій. Думаю усі погодяться на тому, що такий підхід базується на загальноприйнятому у вітчизняній науці та практиці баченні суті проблеми. Наведений стереотип, на мій погляд, потребує уточнення. Адже за такого бачення поза увагою залишається третій важливий компонент інноваційних процесів, - система впровадження інновацій як зв'язок між створеними інноваціями та їх практичним використанням. Логіка інноваційного процесу не дво, а трьохступенева: 1) створення інновації, винахід → 2) впровадження інновації → 3) практичне застосування інновації.
Відсутність конкретики в баченні процесу впровадження інновацій призводить до того, що в Україні є значна сукупність винаходів, інноваційних рішень, що не мають практичного застосування, з іншого боку, - значна частина інновацій, що практично застосовуються, формується поза будь-яким організованим процесом, має спорадичний характер. Це стосується усіх сфер діяльності і проблема має загальнонаціональний характер. За відсутності бачення наведеної проблеми ми можемо надалі стимулювати збільшення обсягу інновацій та винаходів, що не матимуть практичного застосування і будемо зосереджувати увагу на методології практичного застосування інноваційних рішень, які виникли спорадично, і є лише незначною частиною від того, що потенційно могло б бути запроваджено.
Тому хотілося би зосередити увагу саме на системі впровадження інновацій, яка є сполучною ланкою між інноваціями та практикою їх застосування. Як не парадоксально, сьогодні система впровадження інновацій в Україні перебуває в зародковому стані як на національному, так і на локальних рівнях національної соціально-економічної системи. Змінити щось можна почавши з наукового осмислення наявної проблеми. Мінімум конкретики в даному питанні на рівні усвідомлення яскраво відображається через саме визначення інноваційної політики. Інноваційна політика – це комплекс економічних, організаційно-правових та інших заходів держави, спрямованих на впровадження результатів науково-технічного прогресу у виробництво, стимулювання і підтримку інноваційних процесів в економіці (Закон України «Про інноваційну діяльність»). Загальна декларація вірна, однак за відсутності конкретики в баченні суб’єктів, об’єктів та методів «заходів, спрямованих на впровадження» система впровадження відсутня як на теоретичному так і на практичному рівнях. Крім того, деталізація «підтримки інноваційних процесів в економіці» зводиться до бачення процесу у його вузькому розумінні – збільшення виділення державою коштів на продукування інновацій, питомої ваги коштів на НДР в державному бюджеті. Але при цьому, як зазначалось, навіть якщо таке станеться, об’єктивно це не призведе до суттєвого зростання масштабу впровадження інновацій, оскільки цей масштаб може забезпечити лише чітко організована та інституційно визначена система впровадження інновацій. Про це свідчить як вітчизняний, так і зарубіжний досвід.
Принагідно хочеться звернути увагу на зміст терміну «інноваційна культура». Як і будь-яка інша культура, інноваційна культура є організаційно впорядкованим процесом. Наприклад, споживання їжі як хаотичний процес і культура харчування, як організаційно продуманий процес за усіма його етапами. Тому про інноваційну культуру можна говорити як про науково обґрунтовану і наявну на практиці в інституційному форматі триєдину систему: продукування, впровадження та практичне застосування інновацій. Система продукування інновацій у вигляді перш за усе системи науково-дослідних установ за наявності сукупності проблем у нас усе ж наявна в інституційному форматі. Є інституційними суб’єктами також підприємства та організації, що використовують інноваційні рішення. Система ж впровадження інновацій, як з’єднувальна ланка між ними відсутня. Окремі інноваційні фонди та подібні впроваджувальні установи не орієнтовані на загальнонаціональні інтереси, не узгоджують дій між собою, не мають універсальної методики, тому їх сукупність аж ніяк не є національною системою впровадження інновацій в Україні. Тому за відсутності системи впровадження інноваційний процес є хаотичним і, пробачте за вираз, «іннова- ційно безкультурним».
Кілька зауважень стосовно термінології. Є багато визначень інновації, найбільш прийнятним є таке – «інновація – це впроваджений винахід, нововведення». Згідно даного визначення будь-який винахід або нова розробка не є інновацією, доки не буде впроваджена. Таким визначенням ще раз підтверджується той факт, що без процесу впровадження інновацій як системи про інноваційну культуру та інноваційні технології мова є безпредметною. Категорії «інноваційна система» та «інноваційна модель» передбачають наявність в країні (в теорії) системи впровадження інновацій. Хочеться також звернути увагу на той факт, що науково опрацьовано та певною мірою практично реалізовано поняття «інвестиційна діяльність». За аналогією можна говорити про поняття «інноваційна діяльність» як систему впровадження нововведень в практику. На жаль так питання сьогодні поки що навіть не ставиться, що ще раз підтверджує відсутність в Україні системи впровадження інновацій як на теоретичному, так і на практичному рівні.
З наведеного вище можна зробити хибний висновок про те, що система впровадження інновацій є для України абсолютно новим явищем. Це не так, про що свідчить як вітчизняний, так і зарубіжний досвід. Система, що існувала за часів СРСР мала сукупність деструктивних та конструктивних компонентів. Своєрідною «модою» є акцент на деструктивних компонентах системи та замовчування конструктивних. Досвід Китаю свідчить що це неправильний підхід. Одним із суттєвих конструктивних компонентів розвитку країни було функціонування за активної державної підтримки системи впровадження інновацій. До цієї системи можна віднести інституції: центри науково-технічної інформації, Школа передового досвіду, Школа соціалістичного змагання, Товариство «Знання», молодіжні організації та ін. З припиненням державного фінансування дані інституції припиняють своє існування, перестали виконувати свою важливу роль в сфері впровадження інновацій. Є окремі залишки системи.
Щодо зарубіжного досвіду, то для української науки стало своєрідним правилом говорити про значні обсяги науково-технічної, винахідницької діяльності в розвинених країнах та про високі результати у практичному застосуванні інновацій при замовчуванні наявної в цих країнах розвиненої системи впровадження інновацій, завдяки якій і є можливими такі вражаючі результати. В 2001-2002 роках автор отримав гранд на проведення наукового дослідження в університетах США від програми наукових обмінів Фулбрайт. Темою дослідження були програми територіального розвитку в США і вивчення можливостей щодо застосування цього досвіду в умовах України. Як результат дослідницького проекту опублікована відповідна монографія. Програми соціально-економіч-ного розвитку в США є продуктом функціонування інституційно сформованої системи впровадження інновацій, тому власне об’єктом дослідження і була система впровадження інновацій.
Характеризуючи її перш за усе слід зазначити, що дана система з одного боку є сама по собі інноваційною для України, з іншого боку вона не є новим для нас явищем, оскільки система впровадження інновацій в США поєднує в собі функції впровадження, згідно наведеного вище переліку організацій що у нас існували (ЦНТЕІ, товариство «Знання та ін.). Є певна специфіка функціонування системи в ринкових умовах, але вона не має суттєвого впливу на методологію та організацію діяльності.
Система впровадження інновацій в США має назву «Екстеншен» і історично розпочала свою діяльність в сфері агропромислового виробництва на основі ініціатив «знизу», від університетів в кінці 19 століття. В 1914 році дана система була інституційно сформована в США як загальнонаціональна на основі відповідного закону «Сміта – Левера». З часом успішна діяльність системи впровадження була поширена на територіальний розвиток, на інші галузі економічної діяльності, на соціальний розвиток, на розвиток урбанізованих поселень, тобто на сьогодні вона по-суті є всеохоплюючою як за сферами діяльності так і за масштабом.
Головні завдання системи впровадження в США: практична реалізація державної інноваційної політики; збір і систематизація нововведень, як від науки так і від практиків; оперативне поширення інформації і знань про інновації серед якнайширшої аудиторії; постійний і особистий контакт спеціалістів служби як з науковцями, так і з представниками виробництва, соціальної сфери, населення; надання оперативної інформації в сфері інноваційного розвитку органам державного та місцевого управління; проведення заходів (виставки, демонстрації та ін.) і навчань для дорослих з метою впровадження інновацій; формування освітніх програм для цільового впровадження інновацій в тій чи іншій сфері діяльності; підтримка місцевих ініціатив, за потреби надання їм загальнонаціонального значення; методично-консультаційна допомога місцевим громадам в формуванні програм соціально-економіч-ного розвитку; постійна доступність для клієнтів спеціалістів служби, що надають оперативні консультації з приводу впровадження інновацій.
Головним з наведеного переліку є те, що система впровадження забезпечує постійний двосторонній зв'язок науки і виробництва. На основі дослідження службою потреб в інноваціях формується і фінансується державою пакет замовлень для науково-дослідних установ (які як і сама служба впровадження організаційно перебувають в складі регіональних університетів), з іншого боку ініціативи та винаходи науковців оперативно доставляються до практиків. Усе тісно пов’язано з навчальним процесом в університеті і цим самим надає йому інноваційного характеру. Адже в більшості прикладних наук викладач є водночас і науковцем і консультантом в мережі системи впровадження (його заробітна плата має відповідно три складових).
Послуги системи «Екстеншен» в США є безкоштовними для більшості клієнтів системи. Система має загальнонаціональний масштаб, є відділення (офіси) системи на усіх рівнях адміністративного поділу країни, включно з районним. Фінансування переважно державне, воно надається державою та органами місцевого самоврядування на конкурсній основі, діяльність служби, (як і усіх інших установ, фірм та організацій в США) детально планується. До виконання окремих програм залучаються недержавні джерела фінансування. Методологія діяльності системи є уніфікованою для усієї країни, базується на науковій основі та на загальнонаціональних пріоритетах розвитку. Вио-кремлені навіть окремі напрямки науки. В університетах готуються спеціалісти відповідної кваліфікації для потреб системи впровадження інновацій.
Організаційним ядром функціонування системи є освітні програми для дорослих (нефом- мальна освіта). Основні (базові) програми системи «Екстеншен»:
- розвиток виробництва та підприємництва;
- розвиток домашніх господарств;
- розвиток молоді;
- лідерство (кадрова політика в українській інтерпретації);
- розвиток територіальних громад;
- охорона навколишнього середовища.
Крім цих постійно діючих програм поширення інновацій формуються інші, тимчасові програми, обумовлені потребами сьогодення. Наприклад, програми з енергозбереження, здорового харчування населення, розвитку кооперативів та ін.
Програми детально плануються на основі вивчення потреб у запровадженні інновацій виробників та населення в цілому, на основі потреб реалізації державної інноваційної політики та можливостей науки. Здійснюється постійний моніторинг виконання освітніх програм, на основі попередньо розробленої системи здійснюється комплексна оцінка виконання програми по її завершенню. Фінансування наступної програми перебуває в прямій залежності від результатів виконання попередньої програми. Постійно проводиться оцінка соціально-економічного ефекту від виконання освітніх програм та функціонування служби впровадження в цілому на основі науково обґрунтованих методик. Ефект від діяльності служби впровадження дуже високий і є загальновизнаним. Усі заходи, а особливо виконання освітніх програм з поширення інновацій на усіх етапах виконання мають широке оприлюднення в суспільстві. Система впровадження інновацій «Екстеншен» має свої видання, радіо та телепрограми. Систему впровадження інновацій в США прийнято називати системою «вирішення проблем», оскільки там розуміють, що де немає інноваційного розвитку там є проблема. Для усіх в суспільстві є очевидним, що прогрес країни значною, якщо не головною, мірою завдячує саме діяльності системи впровадження інновацій в усіх сферах соціально-економічного життя.
Роль навчальних закладів в успішному функціонуванні загальнонаціональної системи впровадження інновацій в США є надзвичайно важливою, очікується що і в Україні система вищої освіти стане ініціатором створення та успішного функціонування загальнонаціональної системи впровадження інновацій. Подібні до США загальнонаціональні системи впровадження інновацій існують в усіх економічно розвинених країнах, є для них також традиційними, можливо саме тому ці країни і є розвиненими. Дивним є те, що в Україні цей досвід є не те що науково не опрацьованим, а навіть маловідомим.
Є значна сукупність деталей та методичних аспектів функціонування системи впровадження інновацій в США, особливо в сфері освітніх програм. Для тих, хто цікавиться даними питаннями, адресую до своєї монографії на дану тему. В монографії опрацьовано американський досвід та сформовані шляхи ефективної адаптації цього досвіду до українських умов.
Стосовно бачення української загальнонаціональної системи впровадження інновацій, то слід зазначити наступне. Роль закладів системи вищої освіти та науково-дослідних в даному питанні є важливою, якщо не визначальною. Поспішне прийняття відповідного закону може зашкодити, в США створення будь-якої системи завершується прийняттям закону, а не починається з цього як в Україні. Проблема створення даної системи має бути науково та системно опрацьованою. Університети можуть створювати інноваційні впроваджувальні центри уже зараз, законодавчих обмежень для цього немає. В Україні є окремі успішні приклади створення таких служб впровадження при університетах. За правильної організації така діяльність університету буде економічно ефективною, справить позитивний вплив на якість наукових розробок та на навчальний процес. В сукупності по країні буде забезпечений загальнонаціо-нальний ефект який логічно приведе до інституційного оформлення та успішного функціонування в Україні уніфікованої загальнонаціональної системи впровадження інновацій. Це об’єктивно призведе до прискорення соціально-економічного розвитку країни на довгострокову стратегічну перспективу.
user_kiev_3
Олена