В Україні понад 22000 докторів і к а н д и д а т і в н а у к в и к о н у ють науково-дослідні роботи. Біля 75000 заявок на объекти промислової власності надходять до патентного відомства щорічно. Діють права більш як на 65000 винаходів. У той же час, в Україні реалізується тільки 5,9 % інноваційної продукції і вона займає 82-е місце серед 132 країн світу по конкурентоспроможності. Значний контраст між відносно високим інно- ваційним потенціалом і низьким інноваційним рівнем промисловості свідчить про наявність бар’єрів між наукою і виробництвом. Останніми дослідженнями виявлено багато бар’єрів на шляху інновацій. Ці бар’єри мають різну природу: політичну, економічну, соціальну, правову. Однією з проблем є відсутність ефективної інноваційної інфраструктури. За часи Радянського Союзу існувала інфраструктура, що забезпечувала доведення результатів наукових досліджень (РНД) наукових установ галузевими науково-дослідними та проектними інститутами до тех- нологій, що передавалися для використання промисловим під- приємствам. В умовах планової економіки і пануючої державної форми власності така інфраструктура працювала надійно і забезпечувала стійке живлення промисловості новими технологіями. Однак, при переході до ринкової економіки і приватної форми власності, ця інфраструктура стала недієздатною, оскільки відбувся занепад ланки галузевих інститутів, а більшість про- мислових підприємств перейшли до приватної форми власності. За часи незалежності уряд здійснив кілька спроб розбудувати нову інноваційну інфраструктуру. Так, у 1992 році був заснований Державний інноваційний фонд. У 1999 році – прийнятий закон про технологічні парки. У 2005 році засноване Державне агентство України по інвестиціям і інноваціям. Нарешті, у 2010 році було створено Державне агентство по інвестиціям і управлінню національними проектами. Але ці заходи поки що не досягли очікуваного результату: міст між наукою і промисловістю так і не був побудований. Якщо виходити з формули, що інновація – це продане нововведення, то її життєвий цикл повинен розпочинатися з виникнення ідеї інноваційного товару або послуги і закінчувати-ся продажем їх на ринку. Цей цикл зазвичай поділяють на чотири етапи: дослідження і обґрунтування розробки; розробка; виробництво; реалізація. Якщо перший етап знаходиться повністю у сфері компетенції наукових установ, а третій – промислови х п і дп риємств, то для здійснення другого етапу в умовах занепаду галузевих інститутів, ні наукові установи, ні промислові підприємства не мають необхідного досвіду і підготовлених кадрів для цього. Рух до вирішення проблеми повинен бути двостороннім, але більш зацікавленою стороною є наукові установи. Оскільки, по-перше, вони є розробникам нововведень і власниками прав на них. А по-друге, - для них характерний хронічний дефіцит фінансових ресурсів для розвитку. Наприклад, НАН України на 83% фінансується з державного бюджету і цих грошей ледь вистачає на заробітну плату науковців і підтримання приміщень та обладнання в робочому стані. Фактично відсутні кошти на придбання наукових приладів та обладнання, що принципово унеможливлює розвиток наукової установи.
Одним з можливих інструмен__тів для трансферу технологій науковими установами можуть бути створювані ними Spin-off компанії, головне завдання яких полягає у доведенні результатів наукових досліджень установи до стану, придатного для використання у промисловості, наприклад, до технології, з подальшим переданням її промисловому підприємству, або для власного використання. Правові засади для розбудови такої інфраструктури закладені у Законі України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», яким передбачене створення структурних підрозділів з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності в установах науки, освіти, охорони здоров’я та інших державних установах, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, національної та галузевих академій наук. Такі підрозділи вже створені в більшості інститутів Національної академії наук України, в багатьох університетах та інших наукових установах. Але функції і фаховий склад багатьох з них не відповідають вимогам сьогодення. Виходячи з досвіду університетів США можна рекомендувати такий фаховий склад структурних підрозділів: керівник підрозділу - менеджер з трансферу технологій; менеджер з дослідження ринку; IT менеджер та веб дизайнер; менеджер з патентування; менеджер з ліцензування; менеджер з розвитку міжнародних відносин; “Spin-off” менеджер; спеціаліст по зв’язкам з громадськістю та ЗМІ (створення електронної газети та брошури з описом технологій); юрист; асистент керівника. Головне завдання такого підрозділу полягає у комерціалізації результатів наукових досліджень, зокрема, через створення науковою установою Spin-off компаній. Схема комерціалізації РНД через створену за участю інституту Spin-off компанію показана на рис.1. За цією схемою інститут самостійно, або із залученням партнера - інноваційної компанії, що спеціалізується у наданні послуг з інноваційного менеджменту, засновують Spin-off компанію. Організаційно-правовою формою такої компанії може бути господарське товариство, наприклад, товариство з обмеженою відпові- дальністю (ТОВ). За законом господарським товариством визнається таке підприємство, що створене на засадах угоди юридичними особами і громадянами. Підприємство у формі ТОВ може бути створене навіть однією особою, яка стає його єдиним учасником. Однією з умов створення госпдарського товариства є формування його учасниками статутного (складеного) капіталу товариства, розмір якого станом на 01.12.2011 року складає всього 1004 гривні.
Закон дозволяє вносити до статутного капіталу відчужувані права, що мають грошову оцінку. Це означає, що такими правами ви- знаються майнові права на об’єкти права інтелектуальної власності, що створені в результаті наукових досліджень. Таким чином, відсутні як юридичні, так і економічні бар’єри щодо заснування Spin-off компаній (ТОВ) науковими установами. Механізм створення і діяльності Spin-off компанії наступний (рис.1). Наукова установа (інститут) разом з інвестиційною компанією, що має досвід у створенні Spin-off компаній та знає де знайти інвестора і якому підприємству потрібна майбутня технологія, - створюють__Spin-off компанію. Spin-off компанія розробляє нову технологію та/або освоює виробництво інноваційної продукції, що базується на результатах наукових досліджень інституту. Промислове підприємство купує у Spin-off компанії технологію або продукцію. Як варіант, Spin-off компанія сама продає на ринку свою продукцію. Отриманий Spin-off компанією прибуток розподіляється так. Інститут отримує платежі роялті. Інноваційна компанія – платіж за надання послуг з інноваційного менеджменту. Інвестор – платіж у розмірі інвестиції та плату за користування його капіталом. В Україні вже існує досвід створення Spin-off компаній для комерціалізації отриманих інститутами результатів наукових досліджень. Але найчастіше вони створюються не інститутами, а найбільш активними науковцями. Тому при засну-
ванні Spin-off компаній слід подбати про те, щоб правова сторона була прозорою і взаємовигідною для всіх її засновників. Висновок В сучасних умовах, коли створена при плановій економіці і домінуючій державній формі власності інноваційна структура виявилася непрацездатною, а нова інфраструктура ще не роз- будована, одним із інструментів для трансферу технологій від наукових установ до промислових підприємств можуть стати засновані науковими установами Spin-off компанії.
Anna
