Вони стартують з плавучого космодрому — самохідної платформи «Одіссей» — і виводять на навколоземні орбіти супутники різного призначення. Цього разу під головним обтічником ракети перебував європейський телекомунікаційний космічний апарат Еutelsat W5А.
Зазначимо, що ракету «Зеніт-3SL» спроектували в Україні у КБ «Південне». Перший і другий ступені цього носія космічного призначення розроблені у згаданому Дніпропетровському конструкторському бюро й серійно виготовлені на ВО «Південний машинобудівний завод» у кооперації з низкою українських і російських підприємств. А третій ступінь ракети — розгінний блок DM-SL — розроблений і виготовлений у Росії — в розташованій у Підмосков'ї ракетно-космічній корпорації «Енергія».
У центрі інформаційних зв'язків конструкторського бюро «Південне» кореспондентові «Демократичної України» розповіли, що підготовку ракети до старту і сам запуск здійснювала міжнародна команда, сформована з фахівців тих країн (Росії, України, США, Норвегії), чиї компанії і підприємства беруть участь у програмі Sea Lauch.
Запущений нині з «Морського старту» на орбіту супутник Еutelsat W5А (масою 5262 кг) побудовано на платформі Аstrium Eurostar Е-3000. Цей космічний апарат, запланований термін експлуатації якого понад 15 років, покликаний замінити інший супутник такого ж призначення Еutelsat W5, котрий функціонує в космосі від 2002 року.
Новий супутник Еutelsat W5А, що реалізовуватиме послуги з регіонального і міжконтинентального зв'язку, за допомогою своєї бортової апаратури надсилатиме чотири високопродуктивні гостроспрямовані промені, які фокусуватимуться, відповідно, у зонах обслуговування, — це Європа, Центральна Азія, Африка та Південно-Східна Азія аж до Австралії.
Варто нагадати, що місце для «Морського старту» ракет-носіїв «Зеніт-3SL» саме на екваторі нашої планети обрано не випадково, адже це дає змогу — за рахунок більших відцентрових сил від обертання Землі навколо своєї осі — виводити на навколоземну орбіту більші за масою корисні навантаження (один або кілька супутників), ніж при використанні аналогічних за потужністю ракет із космодромів, розташованих на тій чи іншій відстані на південь або на північ від екватора.
Наука— конструкторському пошуку
«Морський старт» — лише одна з програм, де задіяний флагман ракетно-космічної галузі України, широко відоме у світі конструкторське бюро «Південне». Це КБ не лише реалізує проектні, конструкторські й технологічні розробки, спрямовані на створення різноманітних за призначенням ракет, супутників та ракетних двигунів, а й виконує багатогранні дослідження, покликані підвищити надійність та ефективність техніки. Її творцям допомагає співпраця з інститутами Національної академії наук України.
Взаємодія українських учених з академічних наукових установ та їхніх партнерів з КБ у Дніпропетровську, де народжувалася бойова ракетна, а згодом і ракетно-космічна техніка, веде початок ще від 50-х років XX ст., коли було створено це конструкторське бюро, очолюване засекреченим тоді головним конструктором і видатним організатором Михайлом Янгелем. З тих часів тісна творча співдружність принесла чимало вагомих звершень. Але сучасні реалії вимагають істотного зміцнення, розширення та якісного удосконалення цих зв'язків.
Саме вирішенню таких актуальних і важливих для нашої держави завдань має сприяти укладена нещодавно генеральна угода про науково-технічне співробітництво між Національною академією наук України і конструкторським бюро «Південне», яку скріпили підписами президент НАНУ Борис Патон і генеральний конструктор — генеральний директор КБ «Південне» Олександр Дегтярьов.
* * *
Очільник КБ «Південне» Олександр Дегтярьов зазначає, що протягом 58-ми років функціонування конструкторського бюро там було розроблено, створено, випробувано та здано замовникам чотири покоління бойових ракетних комплексів і сім різних космічних ракет-носіїв, понад 70 типів космічних апаратів, близько 50 типів ракетних двигунів і рушійних установок (як тих, що працюють на рідкому паливі, так і твердопаливних), а також більш як 150 різновидів сучасних матеріалів та новітніх технологій.
Нині ж колектив цього державного підприємства, незважаючи на суттєві економічні труднощі, пов'язані із далеким від нагальних потреб досить скромним за обсягами держбюджетним фінансуванням, виконує завдання, які було намічено у Загальнодержавній цільовій науково-технічній космічній програмі України на 2008–2012 роки, і бере активну участь у реалізації різних міжнародних програм та міждержавних і спільних проектів. Серед них, окрім «Морського старту», є ще й «Наземний старт») з космодрому Байконур, звідки здійснюються запуски ракет-носіїв «Зеніт-3SLБ» із космічними апаратами.
У КБ «Південне» створюються і нові космічні носії. Це, зокрема, ракета «Циклон-4», призначена для використання з космодрому Алкантара у Бразилії неподалік від екватора, для чого було створене й зараз функціонує бінаціональне українсько-бразильське підприємство «Алкантара Циклон Спейс». Це і перший ступінь для перспективної американської ракети-носія «Антарес» (раніше вона носила назву «Таурус-ІІ», яка призначається для доставки вантажів на Міжнародну космічну станцію (МКС) і стартуватиме з острівного космодрому Уоллопс у США. Це і розробка кількох ракет із сімейства майбутніх носіїв легкого і середнього класів «Маяк».
Нині на навколоземній орбіті успішно працює створений у КБ «Південне» космічний апарат «Січ-2», який здійснює дистанційне зондування Землі (ДЗЗ). А тим часом у конструкторському бюро розробляють проекти інших, ще більш досконалих, із ширшими можливостями, супутників, які намічається створити та запустити у перспективі для вирішення різноманітних завдань ДЗЗ — як в оптичному діапазоні, так і для радіолокаційних спостережень.
Серед сучасних розробок у галузі ракетного двигунобудування варто відзначити, наприклад, створений у КБ «Південне» маршовий двигун для верхнього ступеня європейської космічної ракети-носія «Вега», перший запуск якої з космодрому Куру у Французькій Гвіані (Південна Америка) успішно відбувся в лютому 2012 року.
* * *
Серед колективів Національної академії наук України, які беруть участь у різних напрямах робіт, орієнтованих на потреби вітчизняної ракетно-космічної галузі, такі установи, як інститути електрозварювання, космічних досліджень, проблем матеріалознавства, технічної механіки, проблем міцності, механіки, Фізико-технічний інститут низьких температур, Львівський центр Інституту космічних досліджень, Головна астрономічна обсерваторія та ще чимало провідних академічних організацій.
Важливими напрямами співробітництва вчених і конструкторів є створення нових матеріалів для ракетно-космічної техніки, які мають відзначатися високими параметрами стійкості і надійності функціонування при дуже високих і дуже низьких температурах, у вакуумі та інших складних умовах космічного простору, а також розробка нових технологій зварювання різних матеріалів для конструкцій ракетно-космічної техніки та методів неруйнівного контролю вузлів ракет і космічних апаратів.
Так, директор Інституту проблем матеріалознавства академік НАНУ Валерій Скороход наголошує на здійснюваних у цій науковій установі дослідженнях, спрямованих на створення перспективних вуглецевих волокон, композитних, керамічних, металевих та інших матеріалів.
Фахівці КБ «Південне» спільно з державним підприємством «Антонов» опрацьовують такий перспективний напрям, як авіаційні ракетно-космічні комплекси і системи. Президент і генеральний конструктор ДП «Антонов» академік НАНУ Дмитро Ківа відзначає співпрацю вчених та інших фахівців авіаційної та ракетно-космічної галузей, зокрема щодо створення систем «повітряного старту» ракет космічного призначення з літаків. Одним із варіантів може стати запуск ракет-носіїв зі спеціально обладнаного для цього важкого транспортного літака Ан-124 «Руслан».
Директор Інституту космічних досліджень (що має подвійне підпорядкування — і НАНУ, і ДКАУ) Олег Федоров нагадує про перспективний науковий проект «Іоносат», який передбачає створення космічної системи глобального моніторингу динамічних процесів у іоносфері Землі.
Учений-ботанік академік НАНУ Костянтин Ситник акцентує на різноманітних біологічних дослідженнях у космічних польотах, розробці необхідної для цього апаратури, в чому українські науковці мають чимало здобутків і цікавих задумів.
Член президії НАНУ Володимир Горбулін висловлює занепокоєння ставленням Міністерства оборони України до того напряму, за яким має створюватися бойовий оперативно-тактичний ракетний комплекс «Сапсан», що призначається для потреб вітчизняних Збройних Сил і проектується у КБ «Південне».
Заступник голови Ради з космічних досліджень, директор Головної астрономічної обсерваторії й член президії НАНУ Ярослав Яцків оцінює далеке від належного ставлення у нашій державі до потреб космічної галузі, що гальмує її подальший розвиток і може загрожувати відставанням України від передових у цій сфері країн.
* * *
Генеральною угодою про науково-технічне співробітництво між Національною академією наук України та конструкторським бюро «Південне» передбачено такі пріоритетні напрями співпраці у дослідженнях і розробках, як балістика, аеродинаміка, теплообмін, навантаження і міцність конструкцій, нові матеріали і технології, загальні питання перспективного проектування, економіка, твердопаливні та рідинні двигуни і рушійні установки, системи управління ракетно-космічною технікою, супутникові системи наукового і спеціального призначення тощо.
Йдеться і про деякі проблеми глобального масштабу. Для пошуку шляхів їх вирішення розроблятимуться перспективні проекти — і творцям такої майбутньої ракетно-космічної техніки потрібне фундаментальне обґрунтування та науковий супровід із боку вчених різного профілю з академічних інститутів. Це, наприклад, і видалення космічного сміття з навколоземних орбіт, і захист Землі від астероїдів та комет, і створення орбітальних сонячних електроустановок, і виведення утворюваних на нашій планеті радіоактивних відходів у далекий космос.
Вадим ФЕЛЬДМАН
Джерело: газета «Демократична Україна» (№50, 14.12.12)
Матеріали опублікували: Прес-служба Президії НАН України
user_kiev_3
Anna