Проблема не у відсутності інновацій, а у відсутності механізму їх використання

Про це говорить генеральний директор ТОВ "ЕЛТА" Сергій Пермінов в інтерв'ю ИТАР-ТАСС Урал.

Сьогодні прийнято прибіднятися і вважати російську інженерну думку відсталою. Реально ж за цією думкою стоїть не стільки слабкість нашої технічної інтелігенції, скільки невиразне управління модернізаційними процесами в країні. Так, конструкторський корпус отримав серйозний удар в роки занепаду економіки, але не всі ж пішли в комерцію! 10 років тому ми вирішили зібрати тямущих фахівців, які втратили роботу у своїх НДІ, і створити підприємство з потужним інжиніринговим потенціалом. В результаті ми змогли за цей час застосувати практично всі сучасні технології виробництва, що дозволяють робити унікальні вироби.

Наші фахівці розробили кілька напрямів, частина з яких не має аналогів в світі. Наприклад, парові турбіни малої потужності від 30 кВт до 2 мВт. Це обладнання зі своєю теорією розрахунку, з оригінальною конструкцією (малі габарити, відсутність масляних ванн, відсутність редуктора, прямий привід, широкий діапазон регулювання частоти обертання) може застосовуватися в самих різних сферах економіки. Електроенергія, вироблена комплексами на основі цих турбін, як правило, використовується на будь-яких невеликих об'єктах і може стати частиною реалізації обласної програми з розвитку малої енергетики. Наша технологія дозволяє значно знизити витрати електроенергії на привод пристроїв і підвищити ККД використання пари. У Росії є десятки тисяч джерел водяної пари і постійно будуються нові. Паротурбінний привід має істотну перевагу - це високий ресурс. Крім того, рухомі частини парових турбін працюють в менш агресивному середовищі, на відміну від газових турбін і ДВС, це підвищує їх надійність і знижує витрати технічного обслуговування. Ці фактори суттєво впливають на економічну ефективність роботи установки. Важливим є і те, що паровий котел, що працює спільно з турбіною, може мати топку на різних видах палива: газі, мазуті, вугіллі, деревині, торфі і т.д. Це, в свою чергу дозволяє створювати станції, що використовують місцеві види палив, тим самим отримуючи додаткові економічні вигоди. Ще одна тема - енергопоїзди. Парова турбіна, встановлена ​​на залізничній платформі, може забезпечити електроенергією виробничу дільницю з перекачування нафти або газу на віддалених територіях. Це набагато економічніше і екологічніше, ніж існуючі дизельні установки.

Парові турбіни малої потужності можна ефективно використовувати як у вже існуючих і знову створюваних котельнях, так і на великих теплових станціях, що мають промисловий відбір пару, що значно розширює сферу їх застосування.
Але одна справа розробити продукт, і зовсім інша - пустити його в серію і вивести на ринок. Промислові підприємства вкрай неохоче йдуть на діалог з впровадження нової продукції. До того ж обладнання більшості з них не володіє необхідним рівнем технологій. Виняток становить, мабуть, «Уралвагонзавод», де нещодавно пройшло серйозне техпереоснащення. Там зараз стоїть сучасне обладнання, яке може вирішити найскладніші завдання. До речі, саме «УВЗ» міг би зайнятися реалізацією проекту енергопоїзди.
Інший напрям - структурування води. Вода, як відомо - одна з найпоширеніших на Землі сполук. Вона входить до складу багатьох речовин і є основою всіх біологічних об'єктів. Дві води, що мають однаковий елементний склад, по впливу на рослини, птахів, тварин і організм людини, тобто на всі біологічні об'єкти, можуть надавати абсолютно різний вплив. При активації води на апараті гідроударної дії, розробленому нашими фахівцями змінюється  її структура, з'являється поле, яке може позитивно впливати на біологічні об'єкти або пригнічувати біологічні процеси, що відбуваються в них.

Природно, що застосування такої води необхідно погоджувати з медиками, тому, поки ми плануємо встановлювати апарати тільки в медичних установах, щоб структурована вода під контролем лікарів допомагала виліковуватися хворим. В цілому ж область застосування структурованої води дуже обширна. Це рослинництво, тваринництво, харчова промисловість, водне господарство …

Ще однією нашою спільною розробкою є надкритичний окислювач з турбогенераторною установкою, який може за короткий час перетворити тонни органічних відходів в теплову енергію. Ця установка незамінна на птахофабриках і тваринницьких комплексах.

Однак, незважаючи на всі переваги наших розробок, їм дуже важко знайти свого споживача. Проблема, на мій погляд, криється в слабкому рівні менеджменту інновацій, у відсутності механізмів стимулювання впровадження нових розробок на підприємствах з боку держави. Крім того, має місце побоювання впровадження нової техніки. Для власника це «довгі гроші», і в той же час багато хто сьогодні не знають, чим завантажити виробництво.

Рішенням проблеми може бути гарантоване державне замовлення для підприємства під різного роду програми федерального і місцевого значення (наприклад, енергозбереження, утилізація відходів, охорона здоров'я), які можна легко контролювати, а також створення реєстру підприємств з інженерними центрами, заохочувати розробкою нової техніки та створення для них пільг з податків. Інженерні центри можуть ефективно працювати з промисловими підприємствами, розробляючи для них нову продукцію, вести конструкторсько-технологічний супровід, отримуючи певний відсоток від кожного виробленого і проданого виробу.

Окрема проблема - кадри. Впровадження у виробництво конструкторських розробок - найважливіша частина інженерної роботи. У цій сфері не можна стати висококваліфікованим фахівцем, не бачачи результати своєї праці, втілені в конкретний виріб. Сьогодні на більшості підприємств конструктори займаються не розробкою нової техніки, а супроводом існуючих проектів. А це зовсім інший, більш низький рівень спеціалізації. Ті, ж, хто винаходить щось нове, працюють, в основному, «в стіл». Така ситуація геть вбиває мотивацію конструктора, і як наслідок, саму конструкторську думку.

Сьогодні основне фінансування, що виділяється за програмами модернізації економіки, йде не в реальні інженерні центри, подібні до нашого, а в незрозумілі структури, в сумнівні технопарки. В результаті їх отримують ті, хто любить говорити про інновації на трибунах. А ті, хто реально займається розвитком технологій, змушені боротися на ринку в поодинці. У російських умовах це дуже складна задача. Винахідники можуть змінити воду і приборкати пар, але безсилі проти крижаних торосів системи.