На засіданні Президії НАН України 2 липня 2014 р. голова наукової ради з проблеми «Походження нафти і газу» академік НАН України Олександр Юхимович Лукін виступив з науковою доповіддю на тему «Забезпечення України власним природним газом (проблемні аспекти)»
Розроблення основних напрямів освоєння ресурсів природного газу належить до першочергових завдань, що стоять перед наукою та промисловістю України. Слід підкреслити особливу роль академічних досліджень, оскільки саме в установах НАН України збереглося коло фахівців (геологів, геофізиків, геохіміків, технологів, матеріалознавців та економістів), які мають бути задіяними при вирішенні проблем забезпечення нашої держави власним природним газом.
Вчені НАН України активно долучаються до обговорення та пошуку вирішення надзвичайно актуального для нашої держави питання забезпечення власним природним газом. Так, на засіданні Президії НАН України 2 липня 2014 р. голова наукової ради з проблеми «Походження нафти і газу» академік НАН України Олександр Юхимович Лукін виступив з науковою доповіддю на тему «Забезпечення України власним природним газом (проблемні аспекти)», в якій розглянуто сучасний стан світових ресурсів нафти та газу, окреслені головні проблеми газовидобувної галузі в Україні та запропоновані шляхи для виходу нашої держави з «газової кризи».
За словами академіка О.Ю. Лукіна, протягом останніх десятиліть оцінки світових ресурсів нафти і особливо газу невпинно зростали, а п’ять років тому стрибкоподібно злетіли вверх. Зараз, за неофіційними оцінками, глобальні світові ресурси газу перевищують 1000 трлн. м3. На жаль, Україна, яка була світовим лідером у сфері індустрії природного газу, сьогодні залишалася осторонь цього газового буму.
Значне падіння видобування природних вуглеводнів в Україні, зокрема природного газу, занепад її потужного паливно-енергетичного комплексу обумовлені не виснаженням надр, всупереч поширеним у різних колах уявленням, а значним зменшенням обсягів буріння і сейсморозвідки, розбалансуванням геологорозвідувального та газовидобувного процесів, а також скороченням кількості фахівців у сфері нафтогазової геології та нафтогазодобування.
Останні роки можна спостерігати падіння рівня видобутку нафти і газу – від 70 млрд. м3 у 70-ті роки минулого століття до 20 млрд. м3 і нижче сьогодні. І за прогнозами спеціалістів без залучення інвестицій та відповідного збільшення об’ємів сейсморозвідки і буріння, видобуток газу буде зменшуватись і далі, і через 2-3 роки сягне рівня 14-15 млрд. м3.
Водночас, академік О.Ю. Лукін зазначив, що і в умовах, які не сприяють вивченню та освоєнню надр, фахівці НАН України продовжували дослідження і зробили висновок, що незважаючи на інтенсивне видобування нафти і газу в радянські часи, надра України мають потужний вуглеводневий, зокрема газовий, потенціал, нехтувати яким неприпустимо при стрімкому зростанні у світі ролі природного газу як енергоносія.
За даними, які навів академік, газовий потенціал вітчизняних надр набагато вищий ніж нафтовий. З 400 родовищ – 323 є газоконденсатними, газовими та змішаними. Кількість нерозвіданих або перспективних ресурсів по Україні сумарно складає 4,6 трлн. м3, в той час як всього добуто з українських надр близько 2 трлн. м3.
Однак, це лише частина перспективних ресурсів, зазначені 4,6 трлн. м3 – це ті, які забезпечені прогнозно-пошуковими об’єктами, так званими локальними структурами, з якими пов’язана більшість відкритих родовищ в Україні.
Поряд з традиційними напрямами розвитку освоєння вуглеводнево-газового потенціалу вітчизняних надр, серед яких глибоке буріння (понад 5 км), освоєння різновікових рифогенно-карбонатних комплексів, неантиклінальні та комбіновані пастки, породи кристалічного фундаменту нафтогазоносних осадових басейнів, перспективними є нетрадиційні (сланцевий та центральнобасейновий газ, метан вугільних пластів) та альтернативні (метан, що розчинений в підземних водах, газогідрати Чорного моря) джерела природного газу. Найбільш ефективним в катастрофічній ситуації, що склалася сьогодні в нашій державі, за твердженням О.Ю. Лукіна, може бути напрям освоєння великих глибин. За розрахунками вчених, успішне освоєння вуглеводневого потенціалу великих глибин в межах центрального сегменту Дніпровсько-Донецької западини дозволить в найближчі 2-3 роки суттєво збільшити видобуток газу – на 15-20 млрд. м3.
Отже, враховуючи сьогоднішній надзвичайний стан із забезпеченням природним газом в Україні, важливість і специфіку нафтогазової промисловості, яка фактично є єдиним технологічним циклом від пошуків та розвідки родовищ до видобування газу і нафти, необхідно подолати відомчу розпорошеність геологорозвідувальних, видобувних і наукових підприємств та відродити українську нафтогазогеологічну школу й геологорозвідувальну галузь, без успішної роботи якої неможливо забезпечити енергетичну незалежність України. Крім того, суттєвого прогресу в питанні забезпечення України власним природним газом можливо досягти при належній концентрації науково-виробничих та фінансових потужностей. Зокрема, наукове обґрунтування перспектив нафтогазоносності надр України можуть здійснювати наукові установи, підпорядковані Академії та профільним міністерствам, а проведення геологорозвідувальних робіт на базі прогнозів та висновків учених необхідно покласти на підприємства, які можуть залучати як державні, так і приватні інвестиції. На думку академіка О.Ю. Лукіна, це єдиний шлях до відновлення вітчизняного паливно-енергетичного комплексу, альтернативи якому не існує. В іншому випадку наша держава приречена на нову енергетичну залежність з усіма економічними і політичними наслідками.
Президія НАН України підкреслила, що розроблення та освоєння ресурсів природного газу належить до першочергових завдань, які стоять перед наукою і промисловістю у нинішніх складних для України умовах, та ухвалила відповідний проект постанови.
Матеріали опублікувано: Прес-служба НАН України