16-річна Мирослава із Чернігівщини власноручно змайструвала вертикально-осьовий вітрогенератор, який працює від найлегшого вітру.
– Мене завжди цікавили саме точні науки – математика, фізика, інформатика, – розказує Мирослава. – Мабуть, це мені передалося від батьків: вони обоє за фахом фізики-математики.
– Як з‘явилася ідея змайструвати вітрогенератор?
– Спочатку була задумка використовувати протяги і таким чином добувати енергію. Я змайструвала ротор (обертальна частина двигуна), а тоді вирішила його вдосконалити. Вдосконалення полягало в тому, щоб закрити від’ємні обертові моменти. Оскільки вітер дме прямо, то коли рухаються лопаті ротора, частина з них обертається в протилежний бік. Через це вітрогенератор дещо гальмується і знижується його коефіцієнт корисної дії. Тому я розробила таку конструкцію, яка б захищала ротора і допомогла б спрямувати більший потік повітря саме на лопаті з додатковим обертальним моментом. Що й було зроблено за рахунок зовнішнього корпусу із флюгером, який спрямовує корпус в потрібному напрямку. За допомогою цього ККД зріс на 17%.
– З чого виготовлений вітрогенератор?
– Із звичайних підручних матеріалів, які знайдуться у кожному домі. Двигуна я зробила із деталей несправного принтера, підставку – з динаміка, лопаті – з пластикової водопровідної труби, яку розрізала навпіл, а зовнішній корпус – із полікарбонату, яким вкривають дахи будинків. Фактично купувати довелося лише металеві кутнички, якими скріплювалися частини корпусу. А так все знайшлося вдома. Також від акумулятора я вивела два дроти, які можна приєднувати до зарядного пристрою мобільного телефона, тож тепер я можу заряджати його просто від вітрогенератора. Не обов’язково робити це на вулиці у вітряну погоду: за допомогою акумулятора вітрогенератор може збирати енергію. Тобто його можна винести надвір, а тоді занести в дім і скористатися зібраною енергію.
Щоб показати роботу свого вітрогенератора Мирослава легенько розкручує ротора рукою і під ним одразу ж загоряються жовті світлодіодні ліхтарики.
– На Чернігівщині сильні й поривчасті вітри бувають нечасто, тому я майструвала свого вітрогенератора, орієнтуючись на нашу місцевість, – пояснює Мирослава. – Він дуже легенький, тому працює при швидкості вітру 2-2, 5 м/с. Достатньо лише невеликого вітерцю, аби ротор почав крутитися. Насправді вітрогенераторів дуже багато, але я вирішила його вдосконалити по-своєму. Це всього лише робоча модель, та якщо зробити його більшим, так би мовити, промислових масштабів, то можна із великою користю застосовувати у побуті. Наприклад, минулої зими всі ми пережили відключення світла у будинках. Вітрогенератор з акумулятором міг би розв’язати цю проблему, забезпечуючи світлом цілі під’їзди у багатоповерхівках. Його можна було б встановити на даху, де він би збирав енергію, а потім за потреби віддавав би її, до того ж безкоштовно.
У мене є багато ідей, як можна ефективно використовувати енергію вітру. В майбутньому я хочу пов’язати своє життя саме з точними науками і придумати багато корисних винаходів для людей. Кажуть, що техніка і жінки несумісні, але я буду розвінчувати цей стереотип!
Светлана
Олена
