Перший тиждень Конференції ООН зі зміни клімату в Парижі «закінчився чернеткою» угоди на 46 сторінок, яку мають затвердити вже до кінця поточного тижня. У документі зафіксовано понад 500 редакторських дужок, що позначають моменти, за якими країни так і не досягли угоди, повідомляє Greenpeace.org.
До основних пунктів домовленостей віднесли наступні:
100% відновлюваної енергетики
Вперше учасники переговорів такого рівня заявляють, що світ без викопного палива не просто можливий, але й реально досяжний до 2050 року. Наразі амбітну мету щодо 100% переходу на ВДЕ поставили перед собою лише вісім країн зі 195.
«Нам необхідна зелена революція. Ця революція повинна бути глобальною і справедливою», - заявив прем'єр-міністр Швеції.
Цікаво, що в цьому році бізнес як ніколи активно підтримує повну відмову від використання викопного палива. Приміром, засновник корпорації Microsoft Білл Гейтс оголосив під час конференції ООН про створення найбільшого у світі фонду з дослідження і розвитку чистої енергетики, до якого вже офіційно приєдналися засновники Facebook, Amazon, Virgin та Alibaba Group. Крім того, компанії Google та Apple також усіляко висловлюють прихильність до розвитку «зеленої» енергетики.
2 градуси Цельсія
На переговорах у Парижі найчастіше звучить цифра 2 градуси Цельсія. На думку багатьох сторін, саме в таких рамках ми повинні утримати зростання середньої температури на планеті.
Однак такий план категорично не влаштовує кліматично вразливі країни (Коста-Ріка, В'єтнам, Бангладеш, Судан та інші - всього 43 країни), для яких два градуси означають затоплення великої частини їх територій або, навпаки, нестримну спеку. Уряди цих країн закликають до 100% переходу на ВДЕ до 2050 року, щоб утримати зростання температур в межах 1,5 градусів.
Але зобов'язання, які наразі взяли на себе країни, явно недостатні, щоб виконати цю мету: якщо будуть виконані тільки вони, планета розігріється на 3 градуси.
«Якщо просто продовжувати вести "бізнес як завжди", температура на Землі може вирости на 4-6 градусів, що означає справжню кліматичну катастрофу».
100 мільярдів доларів
Такий передбачуваний щорічний обсяг кліматичного фонду, в який будуть вкладати гроші розвинені країни, щоб допомогти країнам, що розвиваються боротися зі зміною клімату, адаптуватися до життя в умовах потепління і компенсувати нанесений їм збиток.
Вугілля і атом
Практично всі учасники саміту погодилися, що вугілля - головний ворог "безпечного клімату". Багато банків і фонди вже відмовилися вкладати кошти у вугільні проекти. Що, у свою чергу, змушує ряд країн переглянути свої плани з видобутку вугілля.
Атомні корпорації вирішили скористатися кліматичними переговорами, щоб просунути свій бізнес під виглядом альтернативи боротьби з вугільними електростанціями. Дев'ять країн, у тому числі Індія і Туреччина, заявили, що боротимуться з глобальним потеплінням у тому числі за рахунок атому.
П'ятірка найбільших забруднювачів повітря
Індія, з одного боку, заявила про величезні інвестиції в сонячну енергетику. З іншого, намагається блокувати ініціативи, які вимагають від неї скоротити споживання вугілля.
США з дуже сильною сферою традиційної енергетики наполягають, щоб угода не була юридично обов’язковою. З іншого боку, Штати ставлять досить амбітну мету скоротити парникові викиди на 32% (від рівня 2005 року) і розуміють, що зелена енергетика вирішить багато економічні проблеми: від створення нових робочих місць до зниження токсичного забруднення.
Китай, який сильно залежить від вугільної промисловості, раніше виступав категорично проти будь-яких обмежень для своєї економіки. Але за останні роки країна зробила величезний ривок у відновлюваній енергетиці, а споживання вугілля з минулого року дійсно стало знижуватися. Однак потрібно пам'ятати, що Китай спалює половину вугілля, споживаного людством.
У Росії уряд не поспішає готувати основу для регулювання парникових викидів. Окремі компанії вже будуть плани щодо «декарбонізації». Але в цілому керівництво країни продовжує розраховувати на технології минулого століття: у Росії 95% всієї енергії в найближчі 20 років буде давати викопне паливо, а також уран.
Європейські країни вирішують завдання зовсім іншого рівня: як політично і технічно забезпечити високу частку зеленої енергетики і як повністю відмовитися від використання вугілля.
Олена
Anna