Науковці вважають, що життя на нашій планеті виникло саме в океані, звідки потім поширилося й на суходіл. Ця величезна, складна й динамічна екосистема, що містить 96,5% об’єму всієї гідросфери Землі (або майже 1,37 млрд. м3 води) та займає близько 71% її поверхні, є величезною базою ресурсів, здатних принести користь людській цивілізації. Саме тому надзвичайно важливо докладно й систематично вивчати його численні багатства та визначати шляхи їх застосування. Про здобутки й відкриття вітчизняних учених – гідрофізиків, гідробіологів, гідрогеологів, океанологів та інших – і проблеми, що стоять на заваді повноцінному здійсненню морських досліджень у нашій країні, розповів науково-популярній програмі «Всесвіт» радіостанції «Голос Києва» член-кореспондент НАН України Володимир Олександрович Ємельянов.
Світовий океан – це субсистема глобальної екосистеми (біосфери), яка виконує функцію регулятора клімату на планеті (так званої «кухні погоди») та є джерелом незліченних і здебільшого малорозвіданих ресурсів органічного й мінерального походження. За найбільш поширеною класифікацією ресурси Світового океану умовно поділяють на 4 групи: водні (з перспективою часткового опріснення для покриття потреб країн із посушливим кліматом та спустеленою територією), мінеральні (ресурси морських надр – передусім корисні копалини), енергетичні (енергія хвиль – припливів і відпливів – та температурних градієнтів, які потенційно здатні забезпечити близько 100% планетарних потреб в електричній енергії), біологічні (біомаса, сумарний обсяг якої оцінюється за різними даними у 35-40 млрд. тонн). Результати науково-дослідних експедицій засвідчили існування життя на всіх глибинах і в усіх куточках Світового океану – від поверхневого шару до дна Маріанського жолоба. Як повідомив гість програми, наявність живих організмів (причому не тільки бактерій, а й розвиненіших форм) було зафіксовано вченими навіть у насиченій сірководнем водній товщі Чорного моря – на глибині понад 150 м, – що раніше вважалося неймовірним.
Розвинені й заможні країни приділяють значну увагу морським дослідженням, – адже моря й океани є важливим чинником зростання добробуту та посилення безпеки прибережних держав, – і, як правило, розробляють та законодавчо закріплюють дослідницькі, економічні й екологічні стратегії у галузі океанології (океанографії).
Член-кореспондент НАН України В.О. Ємельянов нагадав, що в 2009 році Кабінетом Міністрів України було затверджено Морську доктрину України до 2035 року, в якій, зокрема, констатовано вирішальне значення Світового океану для прискореного розвитку світової економіки та його статус як найважливішого чинника геополітики. Відповідно до положень вказаного нормативно-правового акту діяльність, пов’язана з вивченням, освоєнням, збереженням і використанням ресурсів морів і океанів, має для нашої країни особливе значення з огляду на такі чинники, як географічне положення держави, рівень розвитку національної економіки і зовнішньоекономічної діяльності, стан політичних, економічних і суспільних відносин з іншими державами, а також морський потенціал держави.
Науковець зазначив, що на момент здобуття незалежності Україна була однією із провідних держав світу в галузі морських досліджень, оскільки володіла потужною базою морських наук і науково-дослідним флотом, який щороку – аж до початку 2000-х рр. – активно, регулярно й цілеспрямовано здійснював експедиції практично в усі частини Світового океану. З початку 2000-х рр. дослідна діяльність наших гідробіологів, гідрофізиків та інших фахівців була сконцентрована переважно на вивченні морів, що омивають територію України. Досить плідно працювало й Національне агентство морських досліджень і технологій, яке проводило численні конкурси з найрізноманітніших напрямів – передусім для вищих навчальних закладів. Діяла також програма досліджень Світового океану.
За останні 20 років українські науковці зробили низку відкриттів. Насамперед вони з’ясували, що надрам Чорного моря властиве постійне так зване «газове дихання», і виявили понад 1,5 тис. витоків газів глибинного походження (гази неглибинного походження було знайдено на шельфі Чорного моря та в дельтах невеликих річок) – переважно комплексних, які, однак, містять значну частку метану. Як стверджує член-кореспондент НАН України В.О. Ємельянов, це відкриття засвідчило, що наша планета активно живе (на суходолі ці процеси не є настільки очевидними) і гази утворюються не лише в результаті перегнивання органічної речовини, а отже запаси цих ресурсів далеко не вичерпано. Ще у 1960-хх рр. геологи припускали, що газові родовища Чорного моря співставні з покладами вуглеводнів у країнах Близького Сходу.
Літосфера під товщею води Світового океану приховує поклади й інших корисних копалин. На шельфі Чорного моря в територіальних водах України, наприклад, розвідано значні запаси будівельних матеріалів, біологічних ресурсів, мінеральних ресурсів органічного походження, які можна успішно й ефективно застосовувати для потреб агропромислового комплексу, а також металоносні осади та лікувальні грязі. Поклади лікувальних грязей (крім кримських та лиманних) знаходяться на глибині 600-800 м, однак учені прогнозують, що видобуток цього ресурсу буде економічно вигідним, оскільки чорноморські грязі нічим не поступаються грязям Мертвого моря.
На превеликий жаль, наразі положення Морської доктрини та цілі морських досліджень не можуть бути вповні реалізовані, адже минулого року внаслідок військової окупації частини території Україна втратила свої основні інструменти морських досліджень – людський та матеріальний ресурси: у Севастополі залишилися дві найпотужніші галузеві наукові установи – Морський гідрофізичний інститут НАН України та Інститут біології південних морів імені О.О. Ковалевського НАН України, колективи яких зараз переживають надзвичайно скрутні часи, – а також єдине вітчизняне науково-дослідне судно «Професор Водяницький». На щастя, збереглися деякі океанологічні наукові кадри та здобутки, адже практично всі геологічні дослідження здійснювалися розташованими в Києві Інститутом геологічних наук НАН України та Інститутом геофізики імені С.І. Субботіна НАН України, а частину гідробіологічних досліджень було виконано фахівцями Одеського відділення Інституту південних морів імені О.О. Ковалевського НАН України, яке після анексії Криму було перейменовано в Інститут морської біології НАН України і продовжує працювати й отримувати вагомі результати у вивченні Чорного й Азовського морів (а в найближчому майбутньому планується розширення географічних меж досліджень цієї установи).
В.О. Ємельянов підкреслив, що Національна академія наук, зі свого боку, докладає всіх зусиль, аби компенсувати втрати у цій галузі, а також незабаром звітуватиме про виконання цільової комплексної програми НАН України «Комплексний моніторинг, оцінка та прогнозування динаміки стану морського середовища та ресурсної бази Азово-Чорноморського басейну в умовах зростаючого антропогенного навантаження та кліматичних змін», розрахованої на 2013-2015 рр. Передбачається продовження цієї програми – можливо, із дещо зміненим змістовим наповненням. Учені Академії звертають увагу на суттєве зростання потреб нашої країни у підготовці фахівців з окремих спеціальностей – насамперед гідробіологів, гідрофізиків, морських геологів, океанологів. Відповідне матеріально-технічне забезпечення та викладацький склад мають нині Одеський державний екологічний університет та Одеський національний університет імені І.І. Мечникова. До того ж, цей напрям роботи (тобто підготовку та перепідготовку фахівців у морській галузі) визнано одним із пріоритетних у чинній Морській доктрині України.
Прослухати аудіозапис радіопередачі: частина 1
Прослухати аудіозапис радіопередачі: частина 2
Матеріали Прес-служби НАН України
director
Олена
Anna