Інтерв'ю академіка П.Ф.Гожика науково-популярній програмі "Всесвіт" на радіостанції "Голос Києва".
Антарктиду – так званий полюс недоступності, що максимально віддалений від усіх населених пунктів Землі – було відкрито майже 200 років тому. Ця земля є єдиним материком на планеті, весь процес відкриття якого докладно задокументовано – від плавань Дж.Кука до аерокосмічних зйомок. Із кожним роком цікавість до Антарктиди продовжує зростати. Тут активно здійснюються міжнародні дослідження. Наразі працює майже 40 станцій із середньою загальною чисельністю персоналу близько 3 тис. осіб. Кліматичні умови Антарктиди є найсуворішими на всій планеті. 21 липня 1983 року на радянській (нині – російській) станції «Восток» було зафіксовано найнижчу температуру на Землі: – 89,2°С. За винятково низьких температур тут випадає дуже мало опадів і дмуть сильні вітри зі швидкістю до 90 м/с. Про незвичайний материк та особливості його дослідження розповів академік НАН України Петро Феодосійович Гожик в інтерв’ю науково-популярній програмі «Всесвіт» радіостанції «Голос Києва».
Після здобуття Україною незалежності вітчизняні науковці за підтримки президента НАН України академіка Б.Є.Патона створили Центр антарктичних досліджень (нині – Національний антарктичний науковий центр), аби мати підґрунтя та можливість на рівних з іншими країнами брати участь у дослідженні Шостого континенту. Цей материк є важливим передусім із точки зору вивчення клімату та розвідки корисних копалин і запасів питної води. Академік П.Ф.Гожик вважає Антарктиду ключем до прогнозування подальшого розвитку Землі – на коротко- й довгострокову перспективу. Саме потреба відслідковування процесів, що відбуваються на цьому континенті, й спонукала багато країн світу заснувати там свої станції.
Оскільки це питання було визнано одним із пріоритетних та стратегічних, Україна офіційно звернулася до Російської Федерації, щоб, відповідно до квот, отримати після розпаду СРСР хоча б одну антарктичну станцію. Російська Федерація категорично відмовила, хоча на той час мала кілька законсервованих станцій, що не використовувалися. Тоді Національний антарктичний науковий центр розпочав підготовку перемовин із Британською Антарктичною Службою, яка закривала свою станцію «Фарадей» і мала намір передати її одній із країн, що не були представлені на Льодовому материку. Оскільки на станцію претендувало кілька країн, Україні її було передано лише після ретельного огляду британськими фахівцями відповідних українських наукових установ та їхніх потужностей, а також полігону в Харкові, на якому здійснювалися космічні випробування. За сприяння академіка НАН України С.В.Комісаренка, який тоді був Надзвичайним і Повноважним Послом України у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, 20 липня 1995 року було підписано Міждержавну угоду та Меморандум про передачу Україні британської антарктичної станції «Фарадей» (яка згодом отримала назву «Академік Вернадський»). З українського боку угоду підписував Посол академік С.В.Комісаренко, з британського – Державний міністр закордонних справ Великої Британії Девід Девіс. Документи щодо безпосередньої передачі станції під українську юрисдикцію було підписано тодішнім директором Центру антарктичних досліджень академіком П.Ф.Гожиком та директором Британської Антарктичної Служби Бері Гейвудом.
Того ж року до Антарктиди було відряджено першу українську експедицію у складі чотирьох осіб, які мали ознайомитися зі станцією та станом розміщеного на ній обладнання. За результатами оглядової експедиції було остаточно ухвалено рішення про прийняття станції та доправлення наступної експедиції – цього разу з п’яти осіб, які поїхали туди разом із британськими колегами.
Посилену цікавість до найпівденнішого з материків зумовлено багатьма причинами. Перш за все, в надрах цієї унікальної землі містяться поклади різних корисних копалин. По-друге, антарктичні моря, на відміну від інших, уже збіднених, частин Світового океану, мають значні біологічні ресурси. До того ж, води, які формуються біля Антарктиди, є важкими – вони опускаються і поширюються ложем океану на великі відстані. Навколо Антарктиди (від поверхні до самісінького дна) сформувалася потужна циркумполярна течія, що унеможливлює доступ теплих тропічних вод до Антарктиди і, відповідно, сприяє ще більшому охолодженню останньої. Уся південна півкуля планети є відносно холодною завдяки цьому материку.
Однак найсуттєвіше – це те, що Антарктида багато в чому визначає погоду нашої планети: якщо повністю розплавити шар льоду, що її вкриває, то рівень води у Світовому океані зросте на 65м (оскільки Україна має вихід до двох морів – Чорного й Азовського, то ця проблема стосується її безпосередньо). Хоча, як зауважив академік П.Ф.Гожик, Антарктида зазнає впливу не лише людської діяльності (як відомо, спалення вугілля та природного газу, з одного боку, і активне вирубування лісів – з іншого – спричинюють збільшення вмісту вуглекислого газу в атмосфері планети), а й циклічних змін, в яких похолодання чергуються із потепліннями (науковці припускають, що відчутні потепління на Землі трапляються періодично – раз на 100 тис. років).
Зараз ми маємо справу з потеплінням: якщо раніше річне підняття рівня Світового океану складало не більше 1-1,5мм, то нині це значення зросло до 4мм на рік і продовжує зростати далі. Тобто ми спостерігаємо тренд, тому в переважної більшості країн, які беруть участь у дослідженні Антарктиди, це питання стоїть на першому місці. У Південній півкулі функціонує розгалужена система спостережень за змінами клімату, частиною якої є і українська антарктична станція.
Перші вітчизняні антарктичні експедиції одночасно мали на меті й заявити про Україну як про потужну в науково-технічному плані державу, й розпочати фундаментальні дослідження цього материка. Україна володіла потужним флотом, який виловлював у Південному океані криль (поверхневий планктон) і рибу. Ліцензії на вилов надавалися за умови здійснення спостережень за змінами в екосистемі. Тому перша та друга українські експедиції, окрім геологічних та фізичних досліджень, особливу увагу приділяли вивченню біологічних ресурсів загалом і криля зокрема.
Після доповіді учасників української експедиції з даного питання міжнародною спільнотою було ухвалено рішення про проведення глобального року із вивчення біологічних ресурсів, оскільки, як засвідчили результати наукових досліджень, глобальне потепління справляє відчутний вплив на популяції криля і вони не витримують харчової конкуренції з медузами.
Проте, якщо біологічні ресурси Антарктики використовуються зараз досить активно, то щодо добування мінеральних діє мораторій, доки не буде розроблено безпечних для навколишнього середовища технологій, адже екосистема цієї землі надзвичайно вразлива. Однак рано чи пізно це питання все одно постане, – наголошує академік П.Ф.Гожик. Уже тепер деякі країни (серед них – Велика Британія, Чилі, Аргентина, Норвегія, Австралія) претендують на певні сектори Антарктиди, щоб у майбутньому отримати доступ до корисних копалин – величезних покладів вугілля, залізних руд (зокрема джеспілітової формації – на кшталт тієї, що знаходиться у Криворізькому залізорудному басейні), міді, урану та інших.
Попри брак фінансування, Україна докладає всіх зусиль для того, щоб здійснювати дослідження біологічного, кліматичного, океанографічного та геологічного блоку Антарктиди на гідному світовому рівні. Йдеться, зокрема, про розвиток апаратурної бази та вивчення біологічно активних речовин з організмів антарктичних тварин (наразі відбуваються вже клінічні випробування), а також про активний обмін досвідом із зарубіжними колегами, що задіяні в експедиціях на Південному материку.
Матеріали Прес-служби НАН України
Олена
Светлана