Минулого тижня Київський національний університет імені Тараса Шевченка приймав іменитих гостей. Серед них, окрім відомих українських учених, були й далекі закордонні візитери. А все тому, що саме в цей час у Києві проходив XI Український біохімічний конгрес.
Усе почалося ще в липні 1928 р., коли, з ініціативи видатного вченого-біохіміка академіка О. Палладіна, було створено Українське фізіологічне товариство (УФТ), що об'єднувало фізіологів, біохіміків і фармакологів. У 1959 р. УФТ розділилося на три окремих — УБТ, Товариство фізіологів і Товариство фармакологів. Таким, яким його звикли бачити сучасники, Українське біохімічне товариство (УБТ) є вже понад півстоліття. У 1965 р. тоді ще не конгрес УБТ, а з'їзд, уперше провів свою роботу в Чернівцях. А потім були Львів, Донецьк, Дніпропетровськ, Івано-Франківськ, двічі Київ, знову Чернівці, Харків і Одеса. Академік НАН та НАМН України С. Комісаренко, який є президентом Українського біохімічного товариства й очолював XI Український біохімічний конгрес, погодився відповісти на запитання кореспондента DT.UA.
— Сергію Васильовичу, задля чого проводиться конгрес біохіміків, у чому його суть і значення?
— Наші конгреси ми проводимо регулярно, тепер кожні чотири роки. Вони збирають зацікавлених фахівців як з України, так і з-за кордону. Нині немає сенсу говорити про фінансовий стан нашої країни й науки. Проте нам вдалося залучити чимало учасників. Щоб привернути увагу молодих учених до цієї події, членські внески звели до мінімуму. І так склалося, що в конгресі взяло учать багато наукової молоді. До програми конгресу входили дві пленарні лекції, а потім були доповіді з окремих напрямів досліджень та стендові доповіді. Молодим ученим дали можливість виступити перед аудиторією. Переможцями серед них стали: за найкращу усну доповідь — М. Дергай (Інститут молекулярної біології і генетики НАНУ), А.Мельник (Вінницький національний медичний університет ім.М. Пирогова); за найкращу постерну доповідь (тобто повідомлення) — О.Олійник (Інститут біохімії ім. О. Палладіна НАН України), О.Смірнов (Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Їх ми нагородили грамотами та невеликою фінансовою спонсорською підтримкою. Дуже допоміг нам Київський національний університет імені Тараса Шевченка — безкоштовно надав приміщення, кращі аудиторії, що непросто під час навчального процесу, актову залу та залучив до роботи над конгресом багатьох працівників КНУ.
— Що нового представили українські біохіміки?
— Сподіваємося, що все те, що прозвучало в доповідях і опубліковано в журналі, є новим. Звісно, всі висновки базуються на попередніх наукових дослідженнях та їх результатах, однак вони нові. Мене особисто просто вражає співпраця українських науковців з іноземними професорами та інститутами. Над деякими дослідженнями, представленими на конгресі, працювали по дві, а то й три наукові установи. Наприклад, над пошуком ефективних комбінацій лікарських засобів для комплексного лікування модальності гліобластоми та клітинної лімфоми трудилися два українські інститути, французький і американський. Активну участь у конгресі взяли також Польща, Білорусь, Росія, Китай, Німеччина, навіть Північна Америка.
На базі Інституту біохімії ім. О.Палладіна розроблено чимало препаратів і діагностикумів. Серед них препарат протипухлинної та імуномоделюючої дії "Мебіфон", а також імунодіагностика системи гомеостазу; "Мебівід" — для лікування захворювань кісткової тканини; імунохроматографічні тести для діагностики туберкульозу; "Гелікотестер" — апарат для швидкої діагностики гелікобактеріозу шлунка; низка вітамінних комплексів, таких як "Метовітан", "D3", "Кальмівід-М" та багато інших.
— Тобто біохімічна наука в Україні, попри всі труднощі, рухається вперед?
— У світі вона рухається дуже стрімко. В Україні не так динамічно, як хотілося б, бо нам бракує сучасного устаткування та реагентів. На жаль, багато наших талановитих і перспективних учених виїжджають за кордон. Їх можна зрозуміти, адже кожна людина хоче реалізуватися. Зараз існує кілька програм підтримки повернення вчених на свою батьківщину. Зокрема впроваджено її в країнах НАТО, розглядається можливість такої програми у Федерації європейських товариств. УБТ є членом останньої, а також Всесвітнього союзу біохіміків та молекулярних біологів.
— Хто із закордонних гостей відвідав конгрес?
— Серед почесних лекторів хочу виокремити двох справді дуже високого рівня, як на мене — майбутніх Нобелівських лауреатів. Перший — професор Вольфганг Баумайстер, директор Інституту біохімії імені Макса Планка (Мюнхен), другий — професор Хой Мін Янг із Китаю, президент Пекінського інституту геноміки. Ці поважні персони пішли на певні жертви, щоб приїхати до нас. Останній, який є професором Китайської академії наук, іноземним членом Академії наук США, прилетів із Лос-Анджелеса, провівши у Києві три дні.
— Як ви можете підсумувати результати конгресу?
— Головний висновок — конгрес пройшов успішно. По-перше, на ньому зібралося багато вчених, що дозволило їм розповісти про свою діяльність, а іншим — набратися цікавої інформації. Ми максимально заохочували до дискусії, полеміки, жваве обговорення. Хоча переважна більшість науковців займається досить вузьким спектром досліджень, їм при тому важливо мати широкий кругозір. Наука змінюється прямо шаленими темпами. По-друге, ми побачили, що декого з молодих науковців можна залучити до своїх лабораторій як перспективних учених. В Україні тепер так мало наукових форумів, отож це добра нагода почути про найбільш перспективні вектори розвитку сучасної науки, зокрема біохімії, дізнатися про те, хто що досліджує. Результати цього конгресу однозначно позитивні.
— Чи зацікавив конгрес підприємців, готових вкладати свої кошти у перспективні розробки?
— Так, люди бізнесу були присутні. Але підприємці, що відвідали конгрес, поділяються на кілька зрозумілих груп. По-перше, це ті, хто продає нам устаткування й реагенти, — вони зацікавлені, щоб ми купували якомога більше. Оскільки ж тепер бюджетних коштів взагалі немає, то на реагенти ми використовуємо саме позабюджетні. Звісно, постачальники спостерігають за нами, щоб не втратити слушного моменту. По-друге, за нашими здобутками спостерігають люди, які займаються сучасними біотехнологіями та впровадженням їх у фармацевтичну промисловість.
Фармгалузь зацікавлена в розробках біологів, зокрема біохіміків. Ми не маємо права випускати власні продукти, бо не маємо ліцензії на це. Наша робота — розробляти біотехнології. По-третє, нашими розробками цікавляться ті кампанії, які випускають уже готову продукцію. Наприклад, "Дарниця". Вони виробляють один наш препарат, тому теж були цьогорічними спонсорами. Тобто, узагальнивши, можна виділити три групи спонсорів: ті, які продають нам устаткування та реагенти; ті, які чекають на біотехнології для подальшої їх розробки; і ті, які вже впроваджують науковий продукт у промислове виробництво.
Джерело: «Дзеркало тижня. Україна» №38, 17 жовтня 2014 р
Олена
Anna